На жаль, невиплата заробітної плати або ж її дуже тривала затримка залишаються дуже поширеним явищем в нашій країні. Причому це стосується підприємств як державного, так і приватного сектора.
До речі, перевіритти свого роботодавця і будь-яке підприємство в Україні на заборгованості з виплати з/п можна за допомогою Єдиного реєстру боржників, доступ до якого можливий також через OpenDataBot у FB Messenger чи Telegram.
Стосовно питань виплати авансу та зарплатні в цілому, то терміни видачі зарплати було врегульовані статтею 115 КЗпП України ще в 2010 році. Є два види домовленостей, за якими приймається рішення, в яких числах виплачуються зароблені гроші: Колективний договір, в якому прописані точні дати авансу та зарплати (але він не може суперечити основному закону). Згідно чинного законодавства – не менше двох разів на місяць (але перерва між виплатами не може бути більше 16 днів). Як аванс, так і зарплата повинні виплачуватися кожного поточниого місяця. Це означає, що поступово на роботу вже через два тижні закладено перший аванс, а в кінці місяця – зарплата. Найбільша затримка допускається на 7 днів. Останній термін виплати авансу 22 число поточного місяця, а зарплати – 7 число наступного місяця. Поділ зарплати на частини відбувається за колективним договором. Закон говорить, що виплата зарплати повинна бути розділена на частини, а розмір цих частин визначається роботодавцем. Це може бути фіксована невелика сума, яка не перевищує зарплату на момент виплати авансу або ж всі зароблені нарахування згідно з відомістю. Термін видачі зарплати встановлює роботодавець, а виплата без затримок – це його пряма відповідальність, яка карається законом. Слід врахувати, що заробітна плата й аванси завжди виплачуються тільки в робочі дні. Якщо дата зарплати припадає на вихідний, то виплату переносять на останній робочий день перед вихідним.
Якщо у вас все ж відбулася невиплата заробітної плати вчасно, то слід звертатися до Служби з охорони праці із заявою щодо порушення термінів по виплаті. При підтвердженні порушення, роботодавцю доведеться заплатити штраф у розмірі 3 мінімальних зарплат (12 519 грн.).
Українці, що місяцями не бачать своїх «кровних», активно почали через суди добиватися заборони на виїзд своїх роботодавців за кордон. Іноді у них навіть виходить домогтися арешту особистого майна власника недбайливої компанії, якщо, звичайно, воно на нього записано.
Є й така для роботодавця відповідальність за заборгованість по заробітній платі, якої вони намагаються різними способами уникнути. Якщо раніше максимум, на що можна було розраховувати – це накладення арешту на активи компанії (яка на той час вже може бути банкрутом), то зараз суди стали частіше йти назустріч постраждалим і карають безпосередньо відповідача. Способи захисту в даному випадку виглядають так: Подача позовної заяви до суду з вимогою про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. Якщо розрахунок не був проведений в день звільнення, то подавати позовну заяву про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обох таких випадках необхідно ще заявляти позовні вимоги про стягнення моральної шкоди. Також можна звернутися в правоохоронні органи із заявою про вчинення злочину, склад якого передбачено ст. 175 КК України – невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших встановлених законом виплат. При цьому потрібно розуміти, що якщо позивач, крім офіційних виплат, отримував на роботі ще й зарплату в конверті, то розраховувати він може тільки на компенсацію своєї «білої» частини.
Якщо з судами вам зв`язуватися не хочеться, а затримка із зарплатою вже перевалила за два місяці, то можна почати з написання скарги в Держінспекцію з питань праці – вона останнім часом почала досить активно працювати та приймати заяви. Це дуже розумно, оскільки судова справа в Україні може розглядатися до півроку (замість відведених двох місяців). Втім, звернутися за захистом до суду необхідно в будь-якому випадку, оскільки рішення суду надасть в подальшому можливість через органи ДВС накласти арешт на рахунки в межах суми стягнення, а в разі порушення справи про банкрутство навіть заявити кредиторські вимоги.
Звільняючись з роботи, кожен співробітник розраховує на виплату зарплати. На жаль, дуже часто буває так, що роботодавець не хоче виплачувати розрахункові, особливо якщо ви у нього працювали неофіційно. Куди ж звертатися і як домогтися виплати всіх ваших заробітків, якщо є труднощі при звільненні. Офіційне було оформлення працівника або ж неофіційне – має важливе значення, бо трудові відносини можуть бути різними. Але при спорах або невиплати зарплат має велике значення, чи укладали ви трудовий договір з роботодавцем, або ж ні. Якщо у вас є трудовий договір Згідно з ст. 116 КЗпП України, в день звільнення працівникові зобов`язані виплатити всі гроші, які він заробив. Якщо в цей день його не було на роботі, то розрахункові виплачуються не пізніше наступного дня. Трудова угода дає працівникові все соціальні права. У разі невиплати зарплати при звільненні правомірним буде звернутися до суду та вимагати через нього виплати всіх ваших коштів і компенсації за несвоєчасну оплату праці. Якщо трудового договору не було?
Як правильно звертатися до суду, якщо сталася невиплата заробітної плати при звільненні: Повідомити в Службу з охорони праці про те що ви працювали неофіційно і вам не виплатили зарплату. Написати заяву в прокуратуру, де описати ситуацію, що склалася. У прохальної частині заяви необхідно просити відкрити кримінальне провадження на роботодавця (підприємця або директора підприємства). Повідомити про порушення законодавства в головне управління Державної Фіскальної служби вашого регіону або за телефоном гарячої лінії 0-800-501-007 вибравши пункт №3. Звернутися на гарячу лінію 0-800-507-309 Міністерства соціальної політики України. Написати заяву в суд з проханням вирішення спору щодо невиплати зарплати. Якщо суд стане на ваш бік, роботодавець змушений буде виплатити Вам зарплату згідно середнього показника по вашій спеціалізації за весь період трудових відносин.
